Istorija, ekolohija ta hurtowi interecy. Wyklyky ta moschlywocti

Виклики та можливості.

Все почалось з 70-років ХХ сторіччя, коли тогочасне керівництво Радянського Союзу прийняло рішення про пріоритетний розвиток атомної енергетики в країні. Для розвитку енергетичних потужностей в південно-західному регіоні країни спеціалістами Харківського відділення інституту «Теплоелектропроек» за обраною площадкою при впадінні р. Ташлик в Південний Буг розроблений проект будівництва Південно-Української АЕС. Спеціалісти АН СРСР не врахували природної цінності території, яка потрапляла в зону будівництва об’єкту. І головне, не включено до пріоритету енергетичні можливості р. Південний Буг в зоні будівництва та вплив майбутнього об’єкту на довкілля. 5 травня 1975 р. було забито перший репер-кілок на майданчику будівництва, і тільки заднім числом рішенням від 20 травня 1975 р. № 181 виконавчий комітет Миколаївської обласної ради виділив земельну ділянку площею 1074,36 Га під майбутній енергокомплекс.¹ Куратором такої великої площі будівельних робіт від археологів було призначено В.М.Клюшенцева.

Будівельники безжалісно знищували археологічні об’єкти та мальовничий природний світ урочища Гард. На північній околиці с. Костянтинівка, готуючи площадку під об’єкти енергокомплексу, знищено стародавній канал, який відомий з скандинавських письмових джерел середньовіччя, що з’єднував долину р. Ташлик з балкою р. Золотарка. Цей канал давав розуміння, чому Гард в скандинавських джерелах ще називали Хольмгардом.² Так як про історичні події, пов’язані з Хольмгардом, Саксон Граматік поєднує з ІІ ст., то цей масштабний археологічний об’єкт стародавньої столиці говорить про визначну історію античного міста.³ Старожили села через значну його величину добре пам’ятають про цей канал. Готуючи ложе Ташлицького водосховища будівельники об’єкту наштовхнулись на середньовічне значне ковальське виробництво, про яке засвідчує середньовічний автор.⁴ Воно добре поєднується з матеріалами віднайденого археологами Гайворонського металургійного центру VI-VII ст., не забезпеченого ковальським виробництвом.⁵

Пороги і ландшафти в каньйоні біля о. Клепаного, знищені будівельниками.

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

На будівництві даного об’єкту в південній частині будівельної площадки виявлено значних розмірів давній могильник, який засвідчував про сталий характер поселення на протязі віків. Матеріали про дані археологічні об’єкти не відслідковуються в наукових джерелах України та Росії. Отже навмисно ховалась визначна історія місця всесоюзної будови.

Аварія на 4-му блоці Чорнобильської АЕС змінила уяву громадян про безпечність АЕС. В Миколаєві з’являється організація «Зелений Світ» з активною громадянською позицією. Піднімається протидія знищенню будівниками енергокомплексу визначною природної пам’ятки (урочища Гард). В 1989 р. було зібрано понад 200 тис. підписів населення проти розвитку Південно-Українського енергокомплексу за збереження мальовничого природи урочища Гард. Результатом громадського спротиву вандалізму стало проведення першої в СРСР екологічної експертизи під керівництвом відомого фахівця професора О.В. Яблокова. Висновки та резонанс проблеми в суспільстві змусив кремлівську владу зупинити реалізацію проекту. Таким чином відмовились від реалізації проекту Костянтинівського гідрокомплексу, що відкрило можливість створення заповідного об’єкту. Невдовзі у 1991 р. імперія під назвою Радянський Союз перестала існувати.

Інформація про унікальний природний ландшафт нинішнього НПП (Національного природного парку) була відома далеко за межами України ще в ХІХ ст.. За згадками старожилів с. Богданівки, панство з Одеси та Миколаєва, в літню пору знімало просторі кімнати у поселян. Один з найавторитетніших істориків Північного Причорномор’я Аполлон Скальковський описуючи краєвиди каньйону ріки Південний Буг біля с. Богданівки, які його здивували своєю красою, вважав, що сюди повинні приїздити найкращі живописці Росії малювати пейзажі.⁶ 1929 року в журналі «Краеведение» (Ленінград) було опубліковано перелік ділянок і окремих об'єктів природи, що потребують охорони, які містилися на той час у картотеці Комісії з охорони природи, пам'яток мистецтва, побуту і старовини при Ленінградській групі Центрального Бюро Краєзнавства. До цього переліку увійшов гранітний каньйон ріки Південний Буг. Витяг по всіх територіях під заповідні об’єкти тодішнього СРСР для друку підготував А. П. Васильківський. Інформація про урочище також включена до статті ХІ в переліку 250 найважливіших об'єктів природи, що потребують заповідання в СРСР.⁷

Рішенням Миколаївської обласної ради в каньйоні ріки Південний Буг від міста Первомайськ до поселення Олександрівка в 1994 р. створено регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя». Згідно з рішенням всеукраїнського інтернет-опитування 2008 року, дана природо охоронна територія визнана одним із 7 природних див України. Таке визнання та постійний тиск екологів, природо охоронців та громадськості змусив владу за Указом Президента України від 30.04.2009 № 279/2009 створити Національний природний парк «Бузький Гард».

Розвал Радянського Союзу, економічні негаразди, незадовільні висновки щодо проекту, дії захисників природи змусили керівництво молодої країни зупинити будівництво енергокомплексу. Керівництво атомної енергетики зметикувало, оперуючи фінансово ємними виробництвами, якими являються атомі електростанції, реально управляти фінансовими потоками будуть керівники цих підприємств. Тому, щоб красти бюджетні кошти з цих підприємств, директорів атомних станцій лишають фінансової самостійності. При великих капітальних затратах будівництва об’єктів легко вкрасти значні фінансові бюджетні кошти до власних кишень. Таким чином під виглядом консервації будівництва ІІІ-го блоку Південноукраїнської АЕС реанімується його будівництво. При цьому чиновників ЕНЕРГОАТОМу не хвилює, що відсутність Костянтинівського гідрокомплексу та градирень для охолодження блоків реакторів, що ставить під питання безпеку функціювання блоків АЕС. Терміново в пожежному порядку розробляється та затверджується перероблений проект, який ігнорує існуючі закони про охорону довкілля, статус природоохоронної території, її меж, санітарно-епідеміологічні ризики.

Щоб покращити охолодження блоків Південноукраїнської АЕС, тим самим надавши можливість безпечно підвищити на декілька процентів їх потужність, в зоні відпочинку жителів міста Южноукраїнська в порушенні норм законодавства в Національному парку будується більш могутня помпувальна станція подачі води ріки на охолодження блоків, для функціювання якої затопиться заповідна територія

Моніторинг становища ріки Південний Буг біля старої помпувальної станції, яка знаходиться поряд з новою, підтверджує, що в спекотні літні дні стік ріки стає дуже незначним. Така ситуація дає розуміння, що більш потужна нова станція забору води з ріки буде відповідна стоку ріки, Тобто друга за довжиною ріка після Дніпра на території України, якою являється Південний Буг, повністю стає технологічним придатком окремого підприємства. І це в південному регіоні країни, де відчувається гостра нестача води. А підняття рівня дозволить сховати таку диявольську перспективу.

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

Але коли гребля Олександрівської ГЕС(4) підніме рівень води водосховища в зоні підтоплення опиниться територія відпочинку жителів Южноукраїнська, де стояча вода різко понизить якість води і можливості для самоочищення ріки. При подачі води з помпувальної станції(2) для охолодження реакторів, щоб позбутися накипи застосовують велику кількість (отруйних для всього живого) хімічних реагентів. Скинута з блоків гаряча вода потрапляє в Ташлицьке водосховище і через водоводи Ташлицької ГаЕС(3) зливається в Олександрівське водосховище. Стояча вода водосховища, близькість ГаЕС від потужних помп на подачу води до блоків АЕС, створить замкнутий по колу рух води, де концентрація отруйних реактивів з кожним колом руху води буде підвищуватиметься.

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

Для помп збудованої станції підняттям рівня Олександрівського водосховища і буде знищена частина площі Національного парку «Бузький Гард» біля історичного Гарду.

Неможливість ріки для самоочищення, через стоячу нагріту воду, з постійним підвищенням концентрації отруйними речовинами, створить санітарно-епідеміологічну загрозу для містян в їх зоні відпочинку та оздоровлення. Для відмивання значних коштів будувалась Ташлицька ГаЕС, про її доцільність не замислився ні один уряд України. Як бачимо, "при кормлені" НАЕК ЕНЕРГОАТОМ куратори небезпечного проекту представлять потрібні експертні оцінки на довкілля за забаганками своїх кормчих, які, в свою чергу, розкажуть байки про потребу підвищувати безпеку та потужність АЕС, відволікаючи суспільство від справжньої причини, їхнього бажання "відмивати" кеш до власних кишень. Вони впевнені в своїй безкарності. Гучні затримання закінчились нічим. Це і є відповідь, чому Україна за 29 років своєї незалежності не спромоглась побудувати підприємство по збагаченню свого ж урану для власних ядерних блоків. Доводиться констатувати, що правоохоронна система України через корупцію в її органах та наступ проросійських сил виявилась безпорадною, і не стоїть на захисті здоров'я своїх громадян, природної та історичної цінності території.

Охолодження ядерних блоків Південно-Української АЕС без будівництва вартісних градирень після введення в дію ІІІ (третього блоку поставила даний енергетичний об’єкт в один з найбільших відомих підприємств світу за викидом парникових газів, так як значні два рукотворні водосховища, Ташлицьке та Олександрівське, випаровують млн. кубів технічної води, посилюючи глобальний парниковий ефект планети.

Вирішення проблеми даної території бачиться комплексно. Впровадження ринку землі дасть можливість приватному бізнесу в взаємовигідній співпраці з енергетиками, створювати навколо Південно-Української АЕС мережу тепличних господарств. Скид охолодженої в теплицях води відбуватиметься в Ташлицьке водосховище. Стабільний цілодобовий притока гарячої води дасть тепличним господарства надійне постачання тепла. Не секрет, серед затрат на тепличне господарювання витрати на тепло складають левову частку собівартості вирощеної продукції. Скид охолодженої води при обігріві теплиць в холодний період, покращить температурний баланс водосховища-охолоджувача, підвищить продовольчу базу країни.

Наявність біля АЕС залізничного сполучення, з потужними причорноморськими портами, та велика кількість гарячої води в літню пору, дають можливість в промислових масштабах задіяти ефект Мпемби при охолодженні продуктів, тобто створити потужну холодильну базу. Охолоджена вода по водоводам, знову ж таки, буде відводитись в водосховище-охолоджувач АЕС, поліпшуючи його температурний баланс. Наявність цілодобового притоку гарячої води і її ефективне охолодження стануть своєрідним замісником відсутності градирень в Південно-Української АЕС.

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

Схема зменшення парникових викидів в атмосферу Південно-Українською АЕС.

Наявність розгалуженої мереж автошляхів, з близькими виходами на автошляхи Одеса-Київ, Кишинів-Полтава, Одеса-Дніпро і представлені можливості зберігання продовольчих товарів, створюють заманливі перспективи будівництва потужного складського логістичного центру для торгівельних мереж великих промислових міст.

Керівництво НАЕК ЕНЕРГОАТОМ бачить в містах-супутниках атомних електростанцій нічліжку, для задоволення власних апетитів і будуть чинити протидію зміні стратегії розвитку міста Южноукраїнська, зміні пріоритетів містян, появі нових робочих міст, нових можливостей розвитку власного бізнесу жителів міста.

В збірці «Забутий СВІТЬОД», підготовлену автором даної статі, показано визначну історію цього місця в державотворчих процесах на українських землях протягом багатьох віків (середина І ст. до н.е. - початок XIV ст.). Тобто природа в межах Національного парку та визначна історія даного місця можуть слугувати підґрунтям для створення потужної туристичної індустрії. На Гардовому острові, локалізованому в збірці, достойне в історії місце для створення історико-культурного заповідника. На ньому від античних часів і в добу середньовіччя Країни асів (Гардарії-Руси) знаходився природний дитинець столиці держави Асгарду→Хольмгарду (Гарду), в часи Нової Січі знаходилась церква громади запорожців Гарду.⁸ В 1768 р. біля стін цієї святині збиралась сила для захисту православ’я на українських землях від знищення.⁹ Після знищення Січі в 1775 р., за дозволом генерала Текелії церкву, з острову перевезли в Катерининський щанець (нині Первомайск) і назвали Св. Варвари.¹⁰

За інформацією настоятеля Первомайської благочинії в 1960 р. церкву перевезли в с. Кумарі, Первомайського р-н.. Не випадково зовнішній вигляд відновленої церкви Св. Варвари в місті Первомайську ззовнышньо походить на церкву в с. Кумарі.

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

Реконструкція Гарового острову, згідно існуючій мапі Даніеля Боскета 1742р.¹¹

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

Церква з Гардового острову в с. Кумарі Первомайського р-на., Миколаївщина.

З нападом на Гард російських військ в 1775 р.¹² місцевих жителів витіснили на правобережний берег ріки Південний Буг, де вони заснували нове поселення Гард,¹³ останню Січ на запорозьких землях.

Експансія з Асгарду (Гарду) в І ст. до н.е. суттєво вплинула на розвиток історії в країнах: Польщі, Німеччині, Данії, Швеції, Норвегії.¹⁴ Тому дюжина міст в Польщі та Німеччині має в назві корінь "Гард". Популяризація знань про ці сторінки історії названих країн, будуть стимулювати потоки іноземних туристів, розширювати надання туристичних послуг в даному регіоні. Сплав по порожистій річці, скеле лазанья, купання в теплих та прозорих водах ріки, піші екскурсійні маршрути серед мальовничої природи стимулюватимуть розвиток активного відпочинку та оздоровлення. Громадськість, екологи, епідеміологи та не байдужі люди повинні об’єднати свої зусилля на захист визначної історичної пам’ятки світової історії та незабутніх краєвидів ім’я якому – ГАРД. Тільки світова спільнота може вплинути на сьогоднішню владу України припинити злочинні дії вандалів.

Abbildung in dieser Leseprobe nicht enthalten

SOS !!! Врятуйте урочище ГАРД від диявола.

[...]

¹ Державний Архів Миколаївської обл.Ф.992, оп.12, спр.1582, арк. 87.

² Джаксон Т.Н. Сага «Прядь об Эймунде Харингссоне» // Исландские королевские саги о Восточной Европе. – М., 1994. – С.111.

³ Saxo Grammaticus. Gesta Danorum. - Liber V – Dan 7.13. Horn 1898 ogpå J. Olrik 1908-12.

⁴ Автор невідомий. «Худуд ал-алам » («Книга о пределах мира от востока до запада») – М., 2005. - §44 Рассказ о стране русов и ее городах .

⁵ Трепиловский Р.В. Склавины и анты. – Николаев,1997. – С.10-11.

⁶ Скальковський А. Опыт статистического описания Новоросийского края. Ч.І. – Одесса, 1850. – С.95.

⁷ Васильковский А. П. Перечень участков и отдельных объектов природы, заслуживающих охраны // Краеведение. 1929. Т. 6. № 6. С. 362—378.

⁸ Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1. – К.,1990. – С.279,280.

⁹ Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. – Дніпропетровськ, 1994. – С.424. Голубуцкий В.А. Черноморское казачество. – К., 1956. - С.96

¹⁰ Феодосий (Макаревский А.)Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII ст. Вып. II. - Екатеринослав, 1880. – С. 339.

¹¹ План Запорожского Гарду.// Записки Одесского общества истории и ревностей. Т.IV. – Одесса, 1858. – литографированный лист ХІ..

¹² Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. – Дніпропетровськ, 1994. – С. 555.

¹³ Петровський Анатолій. Невідома Січ.//Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип.27. - К., 2018. - 451- 461.

¹⁴ Снорри Стурлусон. Сага об Инглингах. // Ковалевский С. Д.. Средние века.. Вып. 36. – М., 1973. - Гл.1-12. – С.238-242.