Stvorennja situaci' mizhkul'turnogo spilkuvannja na urokah angli'skoj movi v serednih navchal'nyh zakladah

ПЛАН

ВСТУП

§1. Основні базові напрямки у побудові ситуацій міжкультурного спілкування.

§2. Шляхи подолання негативних етнокультурних стереотипів у процесі формування соціолінгвістичної компетенції учнів

§1. Рольові ігри та симуляції

§2 Ситуативні вправи та завдання

ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Початок третього тисячоліття, коли посилюються та стають більш очевидними процеси інтеграції України у Європейську та світову спільноти, ставить нові вимоги перед українською освітою, її якістю та змістом. “Виникає потреба в людях, які практично володіють іноземною мовою, зокрема англійською мовою як мовою міжнародного спілкування” [1, 6], і таким чином сучасний українець повинен вміти орієнтуватись у теперішньому полікультурному світі, встановлювати контакти та вести діалог з представниками інших культур, усвідомлювати свою власну особливість та значення в сучасних світових процесах, для того щоб ефективно задовольняти вимоги сучасності й посідати гідне місце серед інших національних та культурних спільнот.

Один з перших та найважливіших соціальних інститутів покликаних формувати нову модель світогляду та установлення відносин з навколишнім світом – це інститут середньої освіти, зокрема його невід’ємна складова – навчання іноземних мов. “Підготовка учнів середньої школи до комунікації на міжнаціональному рівні – таке завдання стоїть перед учителем іноземної мови на сучасному етапі розвитку суспільства” [2, 12]. Це передбачає не тільки навчання мовному матеріалові – лексичному, граматичному та фонетичному – але й формування культурологічної, країнознавчої та комунікативної компетенції, без яких неможливо досягти високого рівня міжкультурного спілкування. Як показує досвід, ігнорування або недостатня увага до екстра- та паралінгвістичних компонентів спілкування може призвести до непорозумінь та з’явлення негативних стереотипів, які заважають зближенню та поліпшенню відносин між представниками різних культурних груп.

Актуальність роботи полягає в осмисленні та визначенні важливості для сучасної української молоді мати навички та вміння міжкультурного спілкування задля успішної реалізації свого творчого, інтелектуального та духовного потенціалу, а також майбутнього кар’єрного росту у професійній діяльності. Здатність вести міжкультурний діалог визначає не тільки кар’єрні, професійні та інші стосунки офіційного характеру але й особисті зв’язки та контакти, коли міжнародний обмін у сфері освіти та виробництва з кожним роком набуває все більших обсягів. Таким чином, міжкультурне спілкування поступово стає невід’ємною частиною повсякдення. Міжкультурне спілкування повинно бути однією з першочергових прерогатив у сучасній українській середній освіті, оскільки випускник школи повинен бути здатним вести полікультурний діалог зі своїми ровесниками та людьми старшого покоління. Міжкультурна комунікація стає все більш розповсюдженою та все глибшою у сучасній українській дійсності та житті. Багато з випускників шкіл йдуть до іноземних вищих навчальних закладів, беруть участь у міжнародних програмах обміну, а в українських навчальних закладах зіштовхуються зі студентським та викладацьким складом іноземного походження.

Уміння спілкуватись з представниками іноземної культури важливе також для майбутніх фахівців різних спеціальностей, для того щоб мати високу конкурентноздатність на українському та міжнародному ринках праці. Підготовкою кваліфікованих фахівців займаються, звичайно, вищі навчальні заклади, але базові навички спілкування, ведення діалогу та дискусії формуються саме в школі. Тому урок іноземної мови повинен тренувати та розвивати комунікативну компетенцію не тільки у тих, хто збирається пов’язати свою професійну діяльність з філологією, але й з іншими професіями, які передбачають спілкування, діалог та роботу в міжнародному середовищі.

Ознайомлення з культурою англомовних країн сприяє не тільки зближенню з її представниками, але й глибшому усвідомленню своєї власної культурної традиції та спадщини, своєї національної унікальності та неповторності. Тому ознайомлення з культурними особливостями англомовних народів здатне пробудити інтерес до своєї країни та її традицій, і таким чином сприяти вихованню патріотизму. Більш того, деякі методисти вважають, що “міжкультурний вимір у навчанні іноземних мов переслідує не лише прагматичну мету ... але й – і навіть у більшій мірі – розвиваючу і загальноосвітню цілі” [3, 8].

Здатність вести міжкультурний діалог та висока комунікативна компетенція українських школярів, студентів та фахівців повинна підтримувати високий міжнародний імідж України та авторитет її громадян у міжнародному суспільстві.

Проблемою міжкультурного спілкування займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених, а над питаннями створення навчальних комунікативних ситуацій працювали: Є.І. Митецька, А.Й. Гордєєва, Ю.І. Пассов, Г.В. Рогова, А.А. Алхазішвілі, М.А. Аріян, В.О. Артемов, В.А. Бухбіндер, І.Л. Бім, М.Л. Вайсбурд, О.І. Вишневський, П.Б. Гурвіч, Д.І. Ізаренков, О.О. Леонтьєв, Р.П. Мільруд, С.Л. Рубінштейн, Т.Є. Сахарова, В.Л. Скалкін, Є.Ю. Сосенко, С.Ф. Шатілов, Д. Берн, Г. Палмер, Ф. Френч, А. Хорнбі та ін.

Питання етнокультурних стереотипів та полікультурного навчання розробляли: Л.П. Голованчук, М.В. Денисенко, Г. Підченко, Л.В. Петько, Т.В. Волкова, Н.К. Скляренко, В. Булгакова, Л. Калініна, М. Малигіна, Е.І. Соловцова, Л.І. Богатікова, П.В. Сисоєв, І.А. Орєхова, Н.Д. Гальскова, Ч. Фукуда, С. Корнелл, Д. Дей, П.Дафф, Дж. Каспер, М.У. Мейнард, Дж. Морі, А. Нішізака, Е. Окс, С. Робертс та ін.

Втілення навчальних комунікативних ситуацій та роботу над подоланням негативних етнокультурних стереотипів у навчальний процес, у рольові ігри, ситуації та симуляції розробляли: С.В. Гапонова, Л.І. Яковенко, Ю.В.Кузьменко, О.Й. Добра, С.В. Литвин, Ю. Семенчук, Ю. І. Пассов, О.Н. Соловова, О.Л. Кривцова, А.Л. Бердичевський, Р. Оллрайт, Дж. Ашер, Р. Елліс, М. Джеддз, Дж. МакАльпін, К. Джонсон, К. Морроу, К. Джоунз, У. Лі, Т. Лоу, Дж. Стуртрідж та ін.

Об’єктом дослідження виступає процес навчання англійської мови в середніх навчальних закладах.

Предмет дослідження – ситуації міжкультурного спілкування на уроках англійської мови в середніх навчальних закладах

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб визначити та теоретично обґрунтувати засоби створення ситуацій міжкультурного спілкування на уроках англійської мови в середніх навчальних закладах.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати методичну й педагогічну літературу щодо створення ситуацій міжкультурного спілкування на уроках іноземної мови.

2. Виявити специфіку формування комунікативних ситуацій в умовах середньої освіти та науково обґрунтувати оптимальні педагогічні умови, що впливають на формування в учнів комунікативної компетенції для міжкультурного спілкування.

3. Розробити методичні рекомендації зі створення навчальних комунікативних ситуацій для уроків англійської мови у середній школі.

Для розв’язання завдань та досягнення мети застосовувались такі методи дослідження: 1) теоретичні: вивчення методичної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми; аналіз навчальних посібників з іноземних мов; 2) емпіричні: спостереження за навчальним процесом і вивчення досвіду роботи вчителів з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- визначено місце навчальних проблемних комунікативних ситуацій у підготовці учнів до міжкультурної комунікації;
- розроблено модель навчальної діяльності зі створення комунікативних ситуацій, направлених на формування комунікативної компетенції учнів у міжкультурному спілкуванні.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що були запропоновані шляхи втілення навчальних проблемних комунікативних ситуацій у вигляді рольових ігор, ситуацій та симуляцій в класну роботу учнів середніх навчальних закладів. Також було розроблено методичні рекомендації зі створення навчальних комунікативних ситуацій. Матеріали дослідження можуть використовуватися вчителями шкіл, магістрантами спеціальності “мова та література (англійська)”, а також студентами-практикантами, що проходять активну практику в середніх навчальних закладах.

Розділ І. Теоретичні засади створення ситуацій міжкультурного спілкування на уроках англійської мови

§1. Основні базові напрямки у побудові ситуацій міжкультурного спілкування.

Для ефективності роботи у створенні ситуацій міжкультурного спілкування насамперед треба визначитися з основними базовими напрямками цієї діяльності: які з них є найпріоритетнішими та потребують першочергової уваги; яке призначення вони мають у системі навчання іноземних мов; чим вони відрізняються, та де пролягають між ними очевидні паралелі; які варіанти існують для їхнього об’єднання та організування в єдину цільну систему; за якими принципами найбільш доцільно будувати роботу у класі при імітуванні міжкультурної комунікації.

Важливим компонентом у створенні ситуацій міжкультурного спілкування на уроках є “ створення навчальних комунікативних ситуацій” [4, 8], метою котрих є моделювання природних. Методисти поділяють навчальні комунікативні ситуації (НКС) на стандартні та нестандартні. Перші розробляються з метою підготовити учнів до задоволення життєвих потреб у стандартних та передбачуваних ситуаціях під час перебування у країні, мова якої вивчається, другі – до неочікуваних та непередбачуваних, коли “доводиться здійснювати непідготовлені мовленнєві дії, вирішуючи певні проблеми з представниками англомовної культури” [4, 8].

Для виховування в учнів здатності до міжкультурного спілкування треба наділяти НКС на уроках іноземної мови певним рівнем проблемності. Ці НКС відносяться до нестандартних та містять проблему. Вони мають назву навчальних проблемних комунікативних ситуацій (НПКС) [4,8]. Їхньою головною рисою є те, що вони пропонують учням вирішити певну проблему, а також визначити свої ролі у процесі спілкування. Коли проблема розв’язується представниками різних культурних спільнот – має місце міжкультурне спілкування, “що підтримується через діалог культур” [5, 18].

Робота зі створення НПКС проходить у двох основних напрямках: 1) з використанням художніх матеріалів та 2) на основі нехудожніх матеріалів. Цей поділ має за основу класифікацію текстів (друкованих та аудіотекстів), які є основним джерелом отримання та продукування інформації, на художні та нехудожні. Важливість тексту важко переоцінити і тому на роботу з ним треба акцентувати особливу увагу, оскільки значну більшість мовленнєвої інформації учні почерпають з друкованих матеріалів.

Вже загальновизнаним є той факт, що “під час читання зразків світової літератури шляхом ознайомлення учнів з культурно-країнознавчими особливостями різних регіонів світового простору можна успішно формувати в них полікультурну компетенцію” [6, 16], яка визначає успішність та ефективність міжкультурного спілкування. У роботі з друкованим художнім текстом перед учнями з’являються необмежені можливості у виборі способів та засобів мовленнєвої діяльності: організація бесіди за сюжетом прочитаного; обговорення особистих рис героїв та їхня характеристика з позицій цінностей – етичних, естетичних та моральних – англомовної, а також української культури; вияснення позицій героїв та автора щодо порушуваних проблем; висловлення своїх власних переконань щодо обговорюваних питань та їхнє порівняння з поглядами автора та літературних персонажів; пропонування альтернативних засобів розв’язання порушуваних проблем та ін. Щодо форми роботи, то вона може бути рольовою грою, симуляцією, ситуацією, дискусією, діалогом, критичною статтею, твором-роздумом, доповіддю, “судом” над автором чи героєм, інтерв’ю з персонажем тощо.

Головним тут повинно бути спілкування або ж діалог представників різних культур (напр. української та англійської, української та канадської), де кожна з груп формулює своє ставлення щодо розв’язання проблеми з позиції власної культурної спадщини [7, 9; 8, 6; 4, 9]. Важливо, щоб ставлення не висловлювалося оцінювальними категоріями – “добре – погано”, “нормально – ненормально”, “цивілізовано – нецивілізовано” і т.п. – тому що в такому разі міжкультурний діалог унеможливлюється й виникає загроза “утилітарного ставлення однієї культури до іншої” або ж “псевдодіалогу” [8, 11]. Таким чином, спілкування може піти в непотрібному напрямку й спричинити стереотипізацію або навіть зневажливе ставлення до культури носіїв мови, що вивчається, чи до своєї власної культурної особливості. Іншими словами, характеристика ситуації чи будь-якої особи повинна бути описового характеру, тобто пояснювати, якими рисами наділений той чи інший персонаж, як він поводиться у певній життєвій ситуації тощо.

Дуже також важливо, щоб матеріали були автентичними, “які реально використовуються носіями мови” [9, 303] оскільки тільки таким чином можливо максимально наблизити НПКС до реальної ситуації в іншомовному середовищі.

Зазначеним способом можна використовувати також аудіотексти, які теж порушують актуальні проблеми сьогодення та можуть бути поштовхом до конструктивної дискусії в рамках ситуації міжкультурного спілкування. Головною перевагою аудіоматеріалів є те, що вони пропонують учням інформацію “у природному темпі мовлення носіїв англійської мови” [4, 9]. Окрім того аудіотексти краще передають емоційність, що дозволяє ефективно їх застосовувати у обговоренні фабульних сюжетів, які характеризуються динамізмом та сильним емоційним забарвленням.

[...]